Home
entries friends calendar user info My Website Previous Previous
Наталья Бельченко

Advertisement

Add to Memories
Tell a Friend
Add to Memories
Tell a Friend
Белый котик боится, что Булгаков превратит его в Бегемота

Add to Memories
Tell a Friend
* * *
Листья вверх противотоком
Увлекаются с травы.
Подняла до самых окон
Осень кокон головы.

Просочилась от ограды
За гардины, в полутьму,
Привораживая взгляды,
Чтоб любить по одному.

Репортер кленовых мантий,
Тополиных соболей –
Подожгла она не магний:
Плавит золото скорей.

И в доверчивой ладони
Свет елозит нагишом,
На листвящемся балконе,
Перевесившем весь дом.

С ног на голову вставая,
Каждый чувствует, когда
Убегает мостовая,
Приближается звезда.

И до полного слиянья
Остается на вершок
Увлеченного сиянья –
Или беличий прыжок.
Add to Memories
Tell a Friend

* * *

Родив себя диковинным путем,

Не запасным, но и не проторённым,

Решила память разгружать вагоны,

И возраст оказался ни при чем.

 

Прямая речь сгущалась в палиндром.

Смотрели переулки, как с иконы.

Добавь сюда нехоженые склоны,

И беглеца не сыщешь днем с огнем.

 

Когда глаза теряют высоту,

А тело говорит начистоту

Лишь в редкие минуты узнаванья,

 

Вчерашний город силится помочь:

Подальше прячет выгребную ночь,

Рисует сад на перспективном плане.

Add to Memories
Tell a Friend
про киевский трамвай на смеси идиша и киевской речиhttp://www.mashke.org/kievtram/publications/kiewer-tramway/
Add to Memories
Tell a Friend
Add to Memories
Tell a Friend
7 ноября
Бар ФИДЕЛЬ, ул. Грушевского, 4-б
16.00

Презентация книги

КИЇВ. Анатомія міста. Издательство Фолио 2009


Выступают:

Алексей Никитин
Евгения Чуприна
Наталья Бельченко
Дмитрий Лазуткин
Анастасия Афанасьева
Олег Коцарев
Александр Моцар
Олена Степаненко
Сергей Пистончик

Специальный гость Олесь Ульяненко
Add to Memories
Tell a Friend

 * * *

Смотри, мы теряемся в этих кустах.

Ты, может быть, нас позовешь

почувствовать радость, почувствовать страх

и дрожь, отзываясь на дрожь

ушедших – скольжением между ветвей

вдоль сумерек на Берковцах,

наружных и внутренних; надо скорей

попасть в доверительный взмах

деревьев, на тьму наживив огонек,

проверив заначки вины,

пока твой родной ненадолго прилег,

чтоб выйти с другой стороны.

Add to Memories
Tell a Friend

* * *

Вспомни! – были тут прежде, когда

мы по водам ходили умело,

и поила собою вода

эту поросль рассветного тела.

 

На воде не осталось следа.

Вечнотравье стерней зажелтело.

И сквозь мглу, как шальная звезда,

злая сила летит без прицела.

 

Отведи, словно руку, реку

и по линии вод, их броску

вспомни: было всё это не с нами.

 

Кто застыл с рукоятью косы

и слова произнес? Будто псы

мчат они золотыми следами.

 

* * *

Пригадай! – ми були тут, коли

переходити водами вміли

цю ріку, і над нею цвіли

буйні стебла ранкового тіла.

 

Ми сліди на воді замели.

Вічні трави без нас покосили.

І шугає, мов зірка, з імли

жовте око нечистої сили.

 

Ніби руку, ріку відведи

і по лінії й руху води

пригадай, що було це не з нами.

 

Хто ж завмер при руків’ї коси

і послав ці слова? Ніби пси,

мчать вони золотими слідами.

Add to Memories
Tell a Friend

* * *

Судьбу на две не рассекая,

не сняв изношенный наряд,

всё ж побредешь сквозь листопад –

вслепую, раз судьба такая –

 

в тот дом, где душу напролом

душа другая облетела…

И женщина, как прежде, в белом,

тебя усадит за столом,

 

а на прощанье, как дорогу,

постелет голос вдоль порош,

желая знать, куда идешь,

прося пришествия чужого.

 

* * *

Не розчахнувши навпіл долі,

не скинувши старих одеж,

усе ж крізь листопад підеш –

наосліп, навстіж, мимоволі –

 

у дім, що душу напролом

розгледів, облетів по колу...

І жінка, як колись, до столу

запросить білим рукавом,

 

а на прощання, як дорогу,

простелить голос в перший сніг,

слідів питаючи твоїх,

пришестя прагнучи чужого.

 

profile
Наталья Бельченко
User: [info]bel_natal
Name: Наталья Бельченко
Website: My Website
calendar
Back November 2009
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
page summary
tags

    Advertisement

    Customize